В кабінеті мамолога

Чому жінки, знаючи про недуги та патології молочної залози, нівелюють щорічним оглядом у лікаря мамолога? Понад 70% жінок, які з різних причин звертались до БФ «Квітна» стверджують, що причиною такого легковажного ставлення є страх. Мовляв, лікар мамолог — це все одно що онколог, або ж, страшно почути невтішний діагноз, ще однією з причин пізніх звернень жінки називають страх віч-на-віч опинитись із недугою.

Чи такий страшний мамолог, яким його «малюють»? Чому вкрай необхідно щороку відвідувати лікаря мамолога, і як жінка сама може потурбуватись про себе нам розповів лікар-хірург вищої категорії, хірург-мамолог Київського міського клінічного ендокринологічного центру, Заслужений лікар України, керівник проекту «Здоров’я молочних залоз», член Європейської Асоціації Медичних Онкологів (ESMO), почесний член Пенсильванського університету (США) – Ігор Ковальчук.

Ігор Семенович, не лише погодився поділитись з нами порадами щодо догляду за молочною залозою, а й люб’язно запросив БФ «Квітна» долучитись до приймання його пацієнтів. Дуже приємною несподіванкою стало й те, що самі пацієнтки позитивно відреагували на присутність журналіста під час розмови з лікарем, і саме завдяки цьому, нам вдалось дещо глибше зазирнути до «лікарської приймальні». Результати «експерименту» у розмові:

Пацієнтка Юля: Мені 39 років. Вчора я знайшла небажане утворення в молочній залозі і подруга порадила мені звернутись до лікаря мамолога.

Лікар: До цього віку Ви робили самоогляди, були у лікаря чи, можливо, проходили додаткові обстеження? Раніше хтось Вас вчив це робити або говорив про важливість таких обстежень для дівчат?

Пацієнтка Юля: Ніхто ніколи не звертав на це мою увагу і ніколи раніше подібних обстежень я не робила, бо навіть не здогадувалась, що це потрібно робити.

Журналіст: Ваш лікар гінеколог, можливо, звертала увагу на необхідність здійснення УЗД чи мамографічних обстежень грудей?

Пацієнтка Юля: На жаль, ні, ніхто із вище перелічених осіб не говорив про це зі мною.

Лікар: Загалом, гінеколог – це друга ланка, але передусім робити самоогляди та доглядати за своїм здоров’ям дівчаток повинні навчити родичі: мами, бабусі або ж сімейний лікар. Адже кожна свідома жінка щороку, або у разі необхідності що півроку, відвідує лікаря гінеколога. Само обстеження дозволяють у 95% випадків запобігти розвитку недуги та виявити її на ранніх етапах, про що свідчать відповідні дані з анкет протоколів. Навчитись самостійно обстежувати груди можна переглянувши ролики в інтернеті або на спеціалізованих ресурсах. Жінка повинна бути мотивованою стежити за своєю молочною залозою, розуміти характер змін, котрі відбуваються в її організмі, оскільки у нашій країні відсутні державні скринінгові програми.

Наша пацієнтка, Юлія, вже провела таке обстеження і щось виявила, а тепер важливо його описати аби виключити підозру на онкологічні процеси: воно пов’язане з менструальним циклом чи ні, можливо щось подібне з’являлось раніше за певних обставин, воно вогнищеве або дифузне?

Пацієнтка Юля: Раніше нічого подібного я не виявляла, воно вперше у мене з’явилось. Я не знаю, що це: якась тверда гулька, якої там не повинно бути і при натискуванні на неї я відчуваю біль.

Лікар: Як Ви гадаєте, чи повинні Ви зараз зробити УЗД чи мамографію?

Пацієнтка Юля: Так я знаю, що це потрібно зробити, але без скерування лікаря я б цього не робила.

Лікар: Дуже важливо, що ви обізнані у цій сфері і готові до подальших дій. Отже, починаємо з огляду, а після огляду ми скеровуємо пацієнтку на обстеження, в залежності від віку та ситуації. Якщо вік від 35 до 40, як правило, ми скеровуємо на УЗД обстеження, після 40 років – на мамографію. Але якщо ми бачимо підозріле утворення у віці до 40 чи 35 ми додатково скеровуємо ще на мамографію. Під час огляду ми неодмінно звертаємо увагу на:

Шкіру;
Симетрію чи асиметрію грудей;
Сосково-ареолярний комплекс та зміну його структури;
Наявність чи відсутність виділень з соска;
Наявність змін регіональних лімфатичних вузлів.
Важливо запам’ятати, що огляди спершу робимо у положенні «сидячи», а тоді оглядаємо груди лежачи. Чому, бо деякі утворення ми можемо не зауважити в одному з положень. Я часом жартую, що якщо мамолог не має канапи – «тікайте геть». Це звісно жарт, однак, для діагностики завжди мають значення обидва положення при огляді пацієнта.

У випадку з нашою пацієнткою Юлією, ми бачимо на межі нижніх квадрантів не чітке, рухоме, не спаяне зі шкірою утворення, патологічні зміни у регіональних лімфовузлах не пальпуються, змін у сосках, ареолі чи на шкірі – немає. Цього достатньо, щоб зробити попередній висновок: є підозра на вогнищеве утворення, відтак необхідно пройти дообстеження, а саме мамографію, а тоді УЗД. У Вашому випадку ми робимо її негайно, а загалом для профілактичних обстежень її слід проходити з 7 по 12 день від початку місячного циклу.

Пацієнтка Юля: Якщо у мене зараз 16 день циклу, то мені проходити мамографію зараз чи чекати відповідного дня циклу?

Лікар: Оскільки ми бачимо чітке утворення, то важливо зробити мамографію вже сьогодні, щоб уникнути зайвого хвилювання.

Висновок лікаря:

Пригадуючи свій досвід спілкування з американськими колегами університету Пенсильванії, ­– розповідає Ігор Семенович, – для мене завжди пам’ятною і красномовною є розмова з однією з колег під час конференції. Вона тоді сказала: «Лікарю, запитайте чи може у мене бути рак грудей». Після мого запитання щодо цієї імовірності, вона відповіла: «Звісно, адже я жінка й у мене є молочні залози». Продовжуючи тему, я завжди кажу: «Інсульт може бути у тих, у кого є мізки, інфаркт у тих – у кого є серце й тому подібне». І якщо станом на сьогодні у нас сформувалась культура вимірювання артеріального тиску та його контролю для запобігання інсультам, ми, також, вже звикли робити кардіограму, щоб уникнути інфарктів, то культури догляду за молочною залозою у нас немає. Як наслідок, ми маємо у нашій лікарській практиці пацієнток на зразок Юлі, котра лише у 39 років звертається до мамолога, коли вже щось турбує. Про догляд за молочною залозою та контролем стану її здоров’я слід говорити з дівчатками у віці від 10 років, привчаючи до самогообстеження та щорічних оглядів у лікаря мамолога.

Пацієнтка Наталія: Я мама, яка годує грудьми, дитині 3 місяці, старшій доньці – 9 років. Мене почав турбувати біль у грудях.

Лікар: Хто скерував Вас саме до мамолога?

Пацієнтка Наталія: Акушер гінеколог, у якого я народжувала.

Лікар: Це чудово, бо, за моїми спостереженнями, приходять пацієнтки від громадських організацій, котрі опікуються грудним вигодовуванням, або ж подруги. Будь ласка, розкажіть детальніше, що Вас турбує.

Пацієнтка Наталія: Зараз це – лише біль у грудях, раніше було помітне почервоніння та температура 38, 9.

Лікар: При огляді, ми спостерігаємо асиметрію грудей, в межах норми. Скоріш за все, це природні дані пацієнтки. Бачимо напруження м’язів молочної та підмолочної залоз. Тобто, якщо ми маємо будь-яке напруження у м’язовій тканині, то на якомусь етапі лактації, під впливом: емоційного перевантаження, прихованої проблеми шийного відділу хребта, протягу – ці фактори можуть спричинити порушення лактації. При огляді шийно-грудного відділу хребта діагностовано функціональний блок між хребцями, що спровокувало такий стан. Лактостазу немає, є наслідки реактивного лактостазу, явний мастит відсутній, відтак, жодного втручання ця ситуація не потребує. Ви можете спокійно йти й годувати дитину, дотримуючись рекомендацій.

Журналіст: Скажіть, будь ласка, чи радили Вам до вагітності відвідати лікаря-мамолога?

Пацієнтка Наталія: Ні, ані лікар гінеколог, ані сімейний лікар, також ніхто з рідних чи близького оточення нічого про це не говорили.

Висновок лікаря:

Передовсім, слід зазначити, що важливо робити так званий «паспорт здоров’я» до вагітності, щоб жінка була спокійною у цей особливий для неї період.

Якщо ж говорити про огляд у лікаря-мамолога, перед плануванням вагітності, то слід зазначити важливі моменти. Передовсім, це наявність фіброаденоми в анамнезі до вагітності: сама фіброаденома, без додаткового ускладненого анамнезу, несе ризик від 0,2 до 0,8%, але, якщо це – фіброаденома на тлі спадкового раку або ж пацієнтка планує екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), то тактика лікування буде суттєво відрізнятись. Тому завжди важливо розуміти характер утворення і ризик розвитку проліферативного процесу, відтак, застосовувати правильну тактику лікування для жінки.

Зайвий раз лякати фіброаденомами теж не потрібно, їх передусім спостерігають і дообстежують лише за наявності ознак вираженого проліферативних процесів: атипова форма, висока мамографічна щільність при УЗД-еластографії, внутрішньо пухлинний кровотік чи перинодулярний кровотік. Лише в таких випадках показане оперативне втручання.

Якщо ж до вагітності нічого подібного не було виявлено, а новоутворення з’явилось лише під час вагітності, то треба бути дуже обережним і постійно проводити моніторинг новоутворення в динаміці.

Інший випадок, якщо до вагітності була невеличка фіброаденома, вона потребує додаткового спостереження, і якщо при проведенні додаткових обстежень, виявлено певні проліферативні зміни, то на 2-3 триместрі її можна косметично видалити, у випадку загрози стану здоров’я. Адже, під час вагітності відбуваються характерні зміни у молочних залозах, пов’язані зі зміною гормонального стану жінки. Тому при підозрі на вогнищеве утворення, вкрай необхідна консультація лікаря-мамолога.

Важливо також відвідувати мамолога під час лактації та обов’язково по завершенні лактації.

Окремо слід роз’яснити небезпеку від кістовидних утворень. Адже прості невеличкі – до 10 мм кісти – можуть виникати у результаті гормональних порушень, але якщо кістовидне утворення є атипове з нечітким контуром, або внутрішньо-кістозним утворенням, тоді воно може бути онко-небезпечним та характеризується агресивним ростом. Тому, я вважаю дуже важливо звертати увагу на внутрікістозні утворення (папіломи), атипові кісти, складні кісти, двокамерні кісти тощо, які можна виявития на ранніх стадіях, завдяки сучасним технологіям.

Тому я закликаю всіх звертати увагу на важливість дослідження таких утворень у період вагітності!

Джерело: http://kvitna.org/4149-v-kabineti-mamologa.html

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ЖІНКИ: ПОГЛЯД МАМОЛОГА

І. С. Ковальчук,
заслужений лікар України, хірург-мамолог Київського міського клінічного ендокринологічного центру

Вік людини – це не катастрофічна зміна молодості на старість, як іноді здається, а повільний перехід в інші формації життєдіяльності організму. Жінки особливо чутливі до вікових змін. Як використовувати сучасні можливості медицини для збереження жіночого здоров’я?

Який діагноз найчастіше ставлять жінкам, які звертаються зі скаргами на будь-які проблеми з молочною залозою? Безумовно, мастопатія, не задумуючись  відповість переважна більшість наших лікарів.  У мене ж цей діагноз завжди викликав сумніви та питання. У перекладі з грецької (μαστός – «груди» + πάθος – «страждання, хвороба») мастопатія означає хворобу грудей. А чому тоді, наприклад, гайморит разом з іншими захворюваннями носоглотки не називають «носопатією», проблеми зі шлунково-кишковим трактом «животопатією»? Ще в 1984 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я було прийнято термін фіброзно-кістозна хвороба (ФКХ). Це дисгормональне доброякісне захворювання молочних залоз, яке сприченене  порушенням співвідношень епітеліального та сполучнотканинного компонентів, широким спектром проліферативних (пов’язаних з розростанням тканини організму шляхом розмноження клітин) і регресивних змін тканин. Клінічно розрізняють близько 50 видів ФКХ, які об’єднують у дві великі групи – дифузну та вузлову. Вузлова ФКХ – це поява в молочній залозі ущільнення. При дифузній ФКХ у молочних залозах визначається безліч невеликих дифузних ущільнень. При вузловій відбувається розростання залозистої тканини та утворювання ущільнень,  часто вона розвивається з дифузної ФКХ. Такі доброякісні новоутворення  молочної залози, як фіброаденоми, кісти, папіломи виокремлюють в окрему групу захворювань.

Говорячи про причини виникнення ФКХ, я б на перше місце поставив немедичні причини – емоційний, духовний, фізичний, соціальний голод та холод, які відчуває жінка, причому тим більший, чим вищий її інтелектуальний та культурний рівень, соціальний статус.

З фізіологічної точки зору, основна причина захворювань молочної залози – це порушення гормонального балансу: надлишок естрогенів на тлі нестачі прогестерону.

Схильність до розвитку фіброзно-кістозної хвороби визначають такі фактори:

  • вік після 40 років;
  • розвиток доброякісних утворень у молочній залозі у родичів;
  • ендокринні захворюванння та порушення менструального циклу;
  • стреси та пов’язані з ними порушення роботи гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової та надниркової систем;
  • ожиріння, гіпертонія, цукровий діабет;
  • аборти та викидні;
  • пізня вагітність або пологи (після 30 років);
  • відсутність вагітностей та пологів;
  • відмова від годування грудьми.

Чи можна вважати ФКХ передракових станом? Однозначної відповіді з цього питання немає. Все залежить від ступеня зміни тканини в конкретному місці, її проліферативної активності (схильності до онкоросту). Так, вузлова ФКХ може перетворитися на рак. А ось фіброаденома, як правило, не перетворюється на злоякісну пухлину (ступінь ризику 0,2–3 %). Проте рак може розвиватися біля фіброаденом, в осередку ушкодження, і тривалий час ніяк себе не проявляти, не виявлятися при пальпації.

У світовій практиці існує певна градація постановки онкодіагнозу по шести рівням:

0 – Не можу оцінити

1 – Без патологічних змін

2 – Доброякісне  новоутворення

3 – Виглядає як доброякісне, але потребує додаткового обстеження

4 –  Підозра на злоякісне новоутворення

5 – Злоякісне новоутворення за даними УЗД або мамографії

6 – Діагностовано раніше онкологічне захворювання, яке моніториться  в динаміці.

Таким чином, від початкового припущення до остаточного діагнозу необхідно провести повний комплекс досліджень: УЗД, мамографію (при необхідності магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія), лабораторні дослідження (біохімічні, онкомаркери, імуногістологічні тести) та інші. Причому, результати УЗД або МРТ, які проведені в діагностичному центрі широкого профілю або непрофільній клініці, можуть мати лише характер передбачення та служити приводом для звернення в спеціалізований лікувальний заклад.

Про любов до себе, або дискусії навколо замісної гормонотерапії

У будь-якому віці жінка має залишатися жінкою, відчувати себе коханою, бажаною, шанованою, любити себе й створювати навколо себе ауру любові та гармонії. Вік – це багаж мудрості та досвіду,  а не втоми та недугів. Так має бути, бо активне, якісне, повноцінне життя не повинне затьмарюватись дискомфортом, болем, відчуттям власної безпорадності.

Як відомо, важливу роль у стані здоров’я та формуванні гарного самопочуття (як фізичного, так й психологічно-емоційного) у тому чи іншому віці відіграють гормони, точніше варіації їх численних комбінацій, які постійно змінюються під впливом різних факторів. Гормональний фон жіночого організму – це 18 гормонів у 70 варіантах комбінацій та 300 підвидів.  Саме він задає тон у роботі всього організму, тією чи іншою мірою  впливаючи на діяльність кожного органу та системи.

Гормональний дисбаланс, викликаний віковими змінами та іншими різноманітними факторами, може спровокувати розвиток низки захворювань, серед яких не останню чергу посідають захворювання молочної залози, у тому числі й онкологічні.

Старіння жіночого організму природно завершується менопаузою, яка часто супроводжується клімактеричним синдромом з відповідною симптоматикою: припливи, пітливість, роздратованість, зниження лібідо, підвищення артеріального тиску, різке збільшення маси тіла, безсоння тощо. Причому  зазначені симптоми можуть мати як прихований характер,  так і значною мірою впливати на якість життя жінки, завдаючи їх фізичних та психологічних страждань.

Зазначається, що в цей період, наприклад, на 25 % підвищується ризик серцево-судинних захворювань, на 45 % остеопорозу з переломами кісток кінцівок, також суттєво підвищується ризик розвитку злоякісних утворень та інших захворювань.  У зв’язку з цим, питання  щодо вибору методів корегування клімактеричного синдрому на сьогодні досить актуальне.

Одним  з ефективних методів корекції є замісна гормонотерапія, яка вже не один десяток років має масове успішне застосування в розвинутих країнах світу. З кожним роком з’являються нові препарати та методики їхнього застосування в залежності від індивідуальних особливостей організму жінки.

Безумовно, ми не можемо стверджувати, що замісна гормонотерапія, навіть ретельно індивідуально підібрана, не несе в собі будь-які ризики для здоров’я жінки. Однак потрібно говорити про виважену оцінку ризиків, а головне – про шляхи їхньої мінімізації. Безумовно,  призначення замісної гормонотерапії передбачає систематичний контроль основних показників стану здоров’я жінки:  щорічне проведення лабораторного та ультразвукового досліджень статевих органів та мамографії молочної залози, а також оцінку гормонального стану організму. При цьому, перше контрольне обстеження необхідно здійснити через   місяць після початку терапії, подальші – кожні шість  місяців.

Клінічно встановлено, що замісна гормонотерапія з кожним роком підвищує ризик розвитку раку молочної залози на 2,3 %. Однак, з іншого боку, цей показник відображає й ріст рівня ранньої діагностики захворювання, що пов’язано з проведенням обов’язкових регулярних обстежень. Тому ці щорічні 2,3 % росту виявлення раку можуть якраз зіграти на користь ранньої діагностики та усіх переваг лікування захворювання на ранніх стадіях. Таким чином, грамотно підібрана за індивідуальними потребами замісна гормонотерапія не тільки значно покращує якість життя жінки, знижує ризик розвитку низки серцево-судинних, ендокринних та інших захворювань, а й вимагає від неї більш відповідального ставлення до власного здоров’я.

Коли слід починати замісну гормонотерапію?  Світова тенденція останнього десятиріччя доводить, що підготовку організму до вікового «затухання» діяльності репродуктивної та інших систем доцільно починати за 10–12 років до початку менопаузи – у період найбільшого розквіту жінки, тобто у 35–37 років. Процес плавного повільного переходу суттєво пом’якшує, а іноді й практично усуває фізіологічні та психологічні стреси, сприяє комфортній адаптації до вікових змін. Можна, звичайно, говорити, що це спірний підхід, відстоювати позиції невтручання до природних процесів  без явних проявів відхилення у стані здоров’я та самопочуття. Однак статистика доводить, що середня тривалість життя жінок у країнах Західної Європи сягає 83–85 років, у США – 81, Японії – наближується до 86, а  в Україні – поки ще 74 роки.

При цьому необхідно зазначити, що замісна гормонотерапія не обмежується тільки препаратами синтетичних гормонів. Сьогодні існує вибір препаратів на основі гормонів тваринного походження. Набирає популярності негормональна фітотерапія, яка дає змогу у деяких випадках (протипоказання, небажання жінки приймати гормони) зовсім не призначати гормонотерапію або призначати локальну гормонотерапію у низьких дозах.

Необхідно відзначити, що перелік абсолютних протипоказань до замісної гормонотерапії за останні роки скоротився. Наприклад, рак молочної залози та ендометрію сьогодні вважається відносним протипоказанням. При цьому головним протипоказанням я би назвав недостатній кваліфікаційний рівень деяких фахівців, яким простіше пропонувати жінці перетерпіти природні вікові негаразди або скористатися бабусиними порадами, ніж брати на себе відповідальність щодо використання сучасних методів лікування. Ще більша небезпека приховується  в призначенні гормональних препаратів для симптоматичного лікування без відповідного обстеження та вивчення індивідуальних особливостей стану здоров’я жінки – супутніх захворювань та факторів ризику.

Необхідно також відзначити, що замісна гормонотерапія – це обов’язкова сумісна співпраця та відповідальність лікаря та жінки. Жінка повинна розуміти важливість дотримання схеми прийому ліків, контролювання свого стану, проведення регулярних профілактичних обстежень. Тому я вважаю, що поки в Україні немає уніфікованих клінічних протоколів з використання замісної гормональної терапії, які розроблені на підставі адаптованих клінічних установ доказової медицини, цим питанням мають займатися у спеціалізованих центрах фахівці відповідної кваліфікації – гінекологи-ендокринологи під ретельним спостереженням мамолога-онколога або онкологи з регулярним обстеженням згідно з локальними протоколами.

Фактори ризику, або про що треба розповідати пацієнтам

Вік – це головний фактор ризику розвитку більшості онкологічних захворювань, зокрема раку молочної залози.  І якщо сучасна медицина та тенденція зростання в суспільстві свідомого прийняття здорового способу життя сприяють підвищенню продовження життя, то треба розуміти, що ложкою дьогтю у цієї приємній бочці меду буде  зростання рівня онкологічних захворювань. Чи можливо якось вплинути на цей природний процес? Безумовно, так! Треба чітко поділити фактори ризику на три групи:

  • перша, на які ми не маємо впливу;
  • друга, на які може впливати сама жінка;
  • третя, на які можна впливати методами сучасної медицини за наявності осмисленого бажання самої жінки.

До першої групи факторів ризику відносяться статево-вікові, генетичні, репродуктивні (ранній початок менструацій – до 12 років, пізня менопауза – після 55 років). Спадковій схильності належить близько 10 % серед усіх випадків раку молочної залози (виявлення мутацій в BRCA-1 і BRCA-2 генах доводить високий рівень ризику розвитку захворювання, при чому більш активно у молодому віці).

Друга група – це спосіб життя, харчування та режим праці, наявність шкідливих звичок (паління, надмірне споживання алкоголю, гіподинамія), соціально-економічний статус, планування власного статевого життя та вагітностей, годування груддю, географічно-екологічні фактори. І якщо на наслідки екологічно-техногенних катастроф на кшталт Чорнобильської, на вплив іонізуючої радіації населення практично не може впливати, то місце проживання, місце роботи та відпочинку – це вже свідомий вибір самої жінки.

Як відомо, найбільш високий ризик захворюваності на рак молочної залози відзначається сьогодні у країнах Європи та Північної Америки, що пов’язано зі специфікою способу життя європейок та американок, особливостями харчування. Для них характерне пізнє заміжжя, пізні перші пологи (після 30 років), відсутність сім’ї (самотні жінки), відсутність пологів. Робота більшості з них пов’язана  з підвищеними розумовими навантаженнями чи є позмінною, що, як зазначалося, негативно впливає на стан молочних залоз.

Традиційні особливості харчування суттєво відрізняються  у мешканок різних континентів та етнічних груп. Їжа, яка багата на тваринні жири, білки, сприяє появі надлишку маси тіла та ожирінню, що істотно впливає на гормональний обмін. Саме такий тип харчування притаманний європейкам та американкам. У той же час споживання рослинної їжі (клітковини, білків, поліненасичених жирів, фітоестрогенів) позитивно впливає на обмін речовин, гормональний фон, масу тіла. Таке харчування більш традиційне для країн Азії, Африки, Латинської Америки.

З іншого боку,  саме в країнах Європи та Північної Америки високий рівень надання медичної допомоги та освіченості населення частково нівелює  високий рівень захворюваності на тлі  відносно низьких показників смертності.

Третю групу факторів становлять чинники, які пов’язані з розладами гормонального фону та обміну речовин, супутніми вродженими та набутими вадами здоров’я. Такі жінки мають бути в полі зору особливої уваги як лікарів, так і власної. При цьому фактори, на які ми не можемо впливати, ми можемо контролювати через програми скринінгів для певних груп населення, первинної та вторинної профілактики, освітніх заходів, які спрямовані на підвищення рівня інформованості населення.

Як відомо, у країнах Західної Європи, США, Канади смертність від онкологічних захворювань почала зменшуватися якраз після того, як на державному рівні були введені обов’язкові скринінгові обстеження всього населення та особливо осіб з високими факторами ризику захворювань. За даними Національного інституту раку (Бетезда, США), при своєчасному виявленні раку молочної залози вдається вилікувати 98,1 % жінок. Однак необхідно зазначити, що в цьому випадку важливу роль відіграє менталітет населення, яке на відміну від наших співвітчизників завжди набагато відповідальніше ставиться до власного здоров’я.

Журнал «Слово о здоровье!»

Онкологічні диспансери та центри

Вінниця:     Хмельницьке шосе, 84
Дніпропетровськ:    вул. Космічна, 21; вул. Короленка, 22; вул. Гавриленка, 1 Донецьк:     вул. Калініна, 11; вул. Полоцька, 2-а
Житомир:     вул. Фещенка-Чопівського, 24/4
Запоріжжя:     вул. Культурна, 177-а
Івано-Франківськ:     вул. Паризької Комуни, 1
Київ:     вул. Верховинна, 69; вул. Будьонного, 1; вул. Ломоносова, 33/43 Кіровоград:    вул. К. Лібкнехта, 81/1
Луганськ:     вул. Краснодонська, 8
Луцьк:    вул. Тимірязєва, 1
Львів:    вул. Я. Гашека, 3-а
Миколаїв:    вул. Миколаївська, 18
Одеса:    вул. Нежданової, 32; вул. Академіка Заболотного, 26
Полтава:    вул. Володарського, 7-а
Рівне:    вул. Ж. Кюрі, 19
Сімферополь:    вул. Безпалова, 49-а
Суми:    вул. Привокзальна, 31
Тернопіль:    вул. Р Купчинського, 8
Ужгород:    вул. Бродлоковича, 2
Харків:    мікрорайон Померки, 27
Херсон:    вул. Бєлінського, 6
Хмельницький:    вул. Пілотська, 1
Черкаси:    вул. Менделєєва, З
Чернівці:    вул. Червоноармійська, 242
Чернігів:    вул. Леніна, 211

Європейський кодекс проти раку

  • Не паліть. Якщо ви маєте цю шкідливу звичку, намагайтесь позбутись ії якомога швидше. Уникайте оточення людей, що палять.
  • Не зловживайте алкогольними напоями.
  • Уникайте тривалого впливу сонячного проміння. Захищайте відкриті ділянки шкіри за допомогою лосьйонів та кремів, що мають сонцезахисний ефект.
  • Слідкуйте за інструкціями по безпеці праці. Ваше робоче місие повинне бути захищене від факторів, що шкідливо впливають на Ваше здоров’я та стимулюють розвиток раку.
  • Дотримуйтесь рекомендацій з раціонального харчування.
  • Уникайте надмірної ваги, обмежуйте вживання жирної їжі.
  • Негайно звертайтесь до лікаря у випадках, якщо Ви знайшли ущільнення в молочних залозах, зміни в родимках, кровотечі не пов’язані з менструацією або під час менопаузи, постійний кашель та сиплість, зміни випорожнення, безпричинну втрату ваги.
  • Щорічно проходьте обстеження у гінеколога з обов’язковим цитологічним дослідженням (мазок з шийки матки).
  • Щомісячно провадьте самообстеження молочних залоз, щорічно обстеження молочних залоз у фахівця та мамографію одиїн раз на 2 роки після 40.

Харчування та рак молочної залози

  • Як було зазначено вище, надлишкова маса тіла та вживання їжі, що містить велику кількість жирів є факторами ризику раку молочної залози. Сучасні дослідження вказують, що деякі продукти харчування здатні знижувати або підвищувати ризик розвитку раку молочної залози.
  • Дослідники виявили, що деякі продукти знижують ризик розвитку ракових пухлин, а деякі, навпаки, його підвищують. Тож намагайтеся дотримувати вміщених далі рекомендацій, а також постійно контролюйте свою вагу.
  • Стежте за тим, щоб частка жирів у щоденному раціоні не перевищувала 30%.Тваринні жири замініть на рослинні.
  • Споживайте якомога менше кондитерських виробів, шоколаду, вершків, жирних сирів та м’яса, буженини.
  • Віддавайте перевагу білому м’ясу та рибі.
  • Щодня їжте багато свіжих овочів, фруктів, пийте соки.
  • Збільшіть у вашому раціоні частку інших продуктів, що містять клітковину: хліба з борошна грубого помелу, каш, страв з бобових тощо.
  • Не зловживайте алкогольними напоями.

 

Корисні лінки про харчування:

1. Секрети харчування Монтин’яка

Етапність дослідження жінки з підозрою на рак молочної залози

Самостійне обстеження
• Первинна лікарська допомога (дільничний лікар, сімейний лікар, фельдшер)
• Онколог, мамолог
• Мамографія
• Ультразвукова діагностика, сцинтімамографія, магнітноядерний резонанс і т.д.
• Цитологія і гістологія

При виявленні чи підозрі на рак молочної залози лікування повинно проводитись у лікувально-діагностичних мамологічних центрах на базі онкодиспансерів або в відділенні пухлин молочної залози іституту онкології НАН України, оскільки лікування онкохворих у загальнолікувальній мережі погіршує прогноз.